Desde el 18 de agosto de 2010, debes registrarte para editar páginas. (salvo Rodovid Engine). |
Марія ? (Ревуцька) d. 29 diciembre 1941
De Rodovid ES
Linaje (al nacer) | ? |
Sexo | Femenino |
Nombre completo | Марія ? |
Otros apellidos | Ревуцька |
Acontecimientos
matrimonio: ♂ Дмитро Миколайович Ревуцький [Ревуцькі] n. 1881 d. 29 diciembre 1941
29 diciembre 1941 defunción:
Notas
1 січня 1942 р. Київ прокинувся під сумний спів дзвонів Андріївської церкви. Тут відспівували жорстоко вбитих Дмитра та Марію Ревуцьких. Прийомний син Василя Кричевського Вадим Павловський 29 грудня знайшов Дмитра Миколайовича з пробитою головою над залитим кров'ю рукописом про Лисенка. Молоток, яким немічній людині було завдано 34 удари, зірвався з держалка і, пробивши внутрішнє віконне скло, "спочивав між рамами". Дружина Ревуцького, яка відкрила убивці двері, до кімнати вже не повернулась. На підлозі знайдено було "автограф" злочинця — червоноармійську будьонівку; на одному з нотних аркушів — записів М. Лисенка від І. Франка — лишився відбиток радянського армійського чобота. Більш ніж через півстоліття кандидат мистецтвознавства Валентина Кузик знайде в тогочасних протоколах НКВС "звіт": "У листопаді 1941 р. був знищений зрадник Батьківщини професор Ревуцький, який перейшов на службу до німців, виступав у фашистській пресі з наклепами на Радянський Союз" (так було кваліфіковано дві статті Дмитра Миколайовича в київській газеті "Українське слово" — "Український фольклор" та "Український фольклор і Лисенко").
Убивство професора приписали членам диверсійної підпільної групи В. Кудряшова, яких заарештували через півроку й закатували у гестапо. Та я переконана і маю до того підстави: то не могла бути справа рук членів групи В. Кудряшова — інтелігентної студентської молоді, яка напевне знала, хто такий Д. М. Ревуцький, а може, й слухала його лекції. Тут видно почерк спеціально засланого “ліквідатора” з обойми НКВС (до того ж садиста), жертвами якого стали й інші діячі української культури та науки, що так часто “зникали” в перші місяці окупації Києва ворогом: літературознавець Нагорний, науковці музею-заповідника Києво-Печерська Лавра Михайлов і Чорногубов, член підпілля УПА, він же староста Труханова острова — Рівновський.
Листи з погрозою знищення отримував і кінорежисер Кавалеридзе. Зрозуміло, ім’я вбивці ніколи не викажуть, як свого часу оберігали “ліквідатора”-чекіста, який стріляв у Миколу Леонтовича.
Desde los abuelos hasta los nietos