| Desde el 18 de agosto de 2010, debes registrarte para editar páginas. (salvo Rodovid Engine). |
Николай Климентьевич Стригун
De Rodovid ES
| Linaje (al nacer) | Стригуны |
| Sexo | Masculino |
| Nombre completo | Николай Климентьевич Стригун |
| Padres | |
Acontecimientos
nace:: ♂ Иван Николаевич Стригун [Стригуны]
nace:: ♂ Василь Миколайович Стригун [Стригуни]
nace:: ♀ Анастасія Миколаївна Стригун [Стригуни]
matrimonio: ♀ Марія Іванівна ? (Стригун) [?]
Notas
Це старе фото датоване 1929 роком. На ньому сфотографовані мої дід Микола й баба Марія (крайня праворуч) Стригуни, котрі жили в селі Самгородок Смілянського району Черкаської області. Молоді, закохані, щасливі, із донькою–первістком на руках, у яких попереду все життя, вони дивляться в камеру фотооб’єктива й не відають, що доля складеться не так, як мріється. У 35 років Микола Климович Стригун піде на війну з німцями та навіки зникне безвісти. А Марія Іванівна самотужки виховає й поставить на ноги трьох малих дітей і півстоліття, до кінця свого життя, виглядатиме чоловіка з тієї страшної війни. Така гірка доля моїх прадідів тісно переплетена з історією та стражданнями України...
Вони обоє народилися та виросли в Самгородку. Побралися, коли Миколі виповнився 21 рік, а Марії — 19. Уже через рік у них народилася донька Настя, моя майбутня тітка. На цьому фото вона на руках у батька. За Миколою Климовичем стоїть його сестра Ярина. У вісім років вона перехворіла на тиф і стала глухонімою. Все життя жила в родині брата Миколи, стала сестрою невістці Марії, була доброю до своїх племінників і неймовірно роботящою. Ще на цій фотографії сусідка й подруга Марії — Мелашка, зі своїм сином Василем. На знімку він сидить на обрізку дошки. У дорослому житті стане головою колгоспу. Мелашка ж була гарною швачкою, і на фото всі одягнуті в її вироби...
До війни в сім’ї Миколи та Марії народяться ще два сини — мій батько Іван восени 33–го, а його молодший брат Василь — на три роки пізніше. Із живих тепер залишилася тільки тітка Анастасія Поповиченко, котра на цьому фото ще зовсім маленька. Нині вона проживає в місті Сміла на Черкащині, за добру вдачу її називають так само, як звали колись батьки, — Тунею, скорочено від Настуні.
До революції в нашої родини було дев’ять десятин землі. Та земля годувала прадіда Клима і дев’ять його синів та дочок (прабаба Наталка померла молодою, і прадід сам виховав усіх дітей), в тому числі й мого діда Миколу. Більшовики вирішили, що стільки землі для Стригунів забагато, і забрали все. Не погребували й одягом, який винесли з хати. За протести проти такого свавілля прадіда Клима свої ж самгородські «революціонери» заарештували і хотіли кинути до темного та сирого льоху. Розповідають, що кілька чоловік пхали високого та кремезного Клима Стригуна до погреба, а він уперся руками об одвірки і не зрушив із місця. Тоді більшовики взяли палиці, побили та причинили в тому льоху. До ранку там він і помер.
Desde los abuelos hasta los nietos
