Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.
Микола Григорович Козицький n. 8 enero 1880 d. 30 octubre 1920
De Rodovid ES
Linaje (al nacer) | Козицькі |
Sexo | Masculino |
Nombre completo | Микола Григорович Козицький |
Padres | |
Wiki-page | wikipedia:uk:Козицький_Микола_Григорович |
Acontecimientos
8 enero 1880 nacimiento: Сцибори, Ушицький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
30 octubre 1920 defunción:
Notas
Мико́ла Григо́рович Коз́ицький (8 січня (20 січня за новим стилем) 1880, Кам'янець-Подільський — 30 жовтня 1920) — радянський державний і партійний діяч.
Учасник Революції 1905–1907 років в Одесі. Неодноразово піддавався репресіям. У 1907 втік із заслання за кордон (Англія, Німеччина, Австрія). Член Комуністичної партії з 1909 року. З 1910 на партійній роботі в Києві, Катеринославі, Петербурзі. У 1910–1912 роках навчався на медичному факультеті Київського університету. Виключений за революційну діяльність.
Після лютневої революції 1917 член завкому заводу «Сіменс і Гальске» в Петрограді; член Василеострівського райкому РСДРП(б); працював у Центральній раді фабзавкомів. Один з організаторів Червоної Гвардії. Учасник Жовтневого збройного повстання в Петрограді; після — член Петросовєта, член комітету Петрограду партії, член ВЦВК. У 1918 голова міської Ради, потім голова губернського виконавчого комітету в Нижньому Новгороді. У 1919 в Червоній Армії на Південному фронті. У 1920 голова Подільського (м. Вінниця) губернського ревкому, член президії губернського комітету КП(б)У. За офіційною версією — загинув в бою. Смерть Козицького описана у документально-історичному романі Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр» у розділі «Негероїчна смерть тов. Вільгруде-Соколова».
Іменем Козицького названо завод в Ленінграді, радіозавод в Омську.
Іменем Козицького також названо вулицю у Вінниці.
29 вересня 1970 року в Кам'янці-Подільському вулицю Спортивну перейменовано на вулицю Козицького.
Згадки
– Ісполнітє как лучше сваі абязатєльства пєрєд пролєтарскім гасударством і правітєльством. Я – начальнік Подольской губчєка Вільґруде-Соколов, а ета таваріщ начальнік губрєвкома Козіцкій. Ми с Вінніци вєзьом важниє матєріали в Харьков. І ваабщє імєєм важниє дела к Всєукраінскай ЧК і ЦК компартіі. Панімаєтє?
Водій пірнув у авто. З-під керма виглядала лише його спина. Той, що розмовляв зі мною, зблід і збентежено підняв руки. Голова ревкому, зробивши жахливо-розпачливу міну, підніс праву руку і вистрілив собі в скроню з маленького "Браунінга", який тримав у рукаві.
До кулешу того дня мали панські додатки. Випили за упокій душ Козицького і Вільгруде, щоб легко їм на тому світі гикалося, поїли і кури, і вино, і тістечка з варенням.
- http://www.ukrlife.org/main/evshan/yar57.htm
- http://20minut.ua/Novyny-Vinnytsi/Podii/156168
- http://www.istprof.atlabs.ru/1026.html
- http://www.knowbysight.info/KKK/04726.asp
Desde los abuelos hasta los nietos